7 грудня 1892 року у Чернігові народився Всеволод Ганцов, мовознавець європейського рівня, політв’язень радянських таборів.
«Від Ганцова можна було чекати праць великої наукової ваги», – так його характеризував академік Віктор Виноградов. Агатангел Кримський також цінував молодого науковця, який працював із професорами Берлінського і Гамбурзького університетів, в інституті при Сорбоннi в Парижi. Брав участь у роботі І Міжнародного лінгвістичного конгресу в Нідерландах.

Перспективному вченому більшовики зламали кар'єру наприкінці 1920-х. Його заарештували у сфабрикованій справі СВУ. Мовознавець від Бога, дослідник автографів Кобзаря, редактор академічного Російсько-українського словника (1925–1929), Всеволод Ганцов відбув свій перший строк ув'язнення – вісім років таборів.

Тривалий час його тримали на біломорському острові в камері суворого режиму Савватіївського політізолятора. На волю мав вийти в серпні 1937-го, але... Не випустили й причини не пояснили. Наприкінці травня 1938-го Ганцову оголосили рішення Особливої наради – додали ще вісім років таборів за «контрреволюційну діяльність».
«Загалом в ув’язненні та на засланні я провів понад 22 роки, – писав Ганцов Голові Президії Верховної Ради СРСР Ворошилову у 1957 році. – …за приналежність до організації…якої взагалі не існувало. Це призвело до життєвої катастрофи. Перервалась моя наукова кар’єра. Усе, що відбулося зі мною, завжди сприймав абсолютно незаслуженою несправедливістю.

Зараз я немічний і не маю засобів до існування. Мені відмовлено в пенсії через брак стажу роботи…».
1958-го його реабілітують за 16 років таборів і заслання та призначать мізерну пенсію.
Після повернення в Україну Ганцов займався наукою, проте на постійну роботу його не брали. Він розробив сучасну класифікацію діалектів української мови. Досліджував проблеми міжмовних зв’язків.
Детальніше про долю вченого читайте: https://bit.ly/3lVHl6q

Український інститут національної пам’яті