Коли занадто хочеться грошей: як російська еліта організувала відмивання капіталу в ЄС після анексії Криму
"Своїх не кидаємо" - фраза російської пропаганди, що стала Інтернет-мемом та викликає одночасно то сміх, то здивування. Як зазначають українські військові, вони регулярно спостерігають випадки, коли росіяни поспіхом залишають свої позиції, забуваючи про своїх братів по зброї, не кажучи вже про поранених та полонених.
У той же час, російські олігархи, шпигуни, агенти, які колись допомогли або продовжують допомагати режиму путіна у збагаченні, можуть розраховувати на допомогу господаря кремля. Принаймні поки що в цьому зацікавлений "цар". Про одного з таких "помічників" ми і розкажемо.
Після 2014 року, коли росія анексувала Крим та розв'язала війну з Україною, щодо багатьох російських олігархів та чиновників було введено санкції. Це означало, що вони не могли офіційно в'їжджати на територію країн ЄС, а також вести бізнес із цивілізованим світом. У той самий час прибуток від корупційних схем необхідно було "відмити" і "від гріха подалі" вивести на Захід. Якщо до санкцій у них це не викликало особливих труднощів, то після – виникли серйозні проблеми. Для цього їм потрібні були посередники.
Одним із таких "посередників" став операційний директор німецької платіжної системи Wirecard (особливістю цієї системи було те, що вона працювала з "ризикованими операціями", з якими звичайні банки не хотіли зв'язуватися - online-казино, сайти з "фільмами для дорослих", приватні військові компанії тощо).
Незважаючи на "брудну" діяльність, справи у Wirecard йшли добре, і компанія збиралася купити Deutsche Bank - головний банк Німеччини. Однак у 2020 році Wirecard стала банкрутом, оскільки в ході перевірки німецького уряду з'ясувалося, що компанія зберігала 2 млрд євро на Філіппінах, які не були вказані у звітності. Крім того, перевірка виявила проблеми з фінансовими документами в Сінгапурі, ОАЕ, Ірландії. На той час журналісти назвали такий злочин – "афера століття”. Головним підозрюваним саме став операційний директор Wirecard Ян Марсалек.
Ян Марсалек став співробітником у Wirecard у 2000 році. Після цього на нього вийшов російський полковник розвідки Андрій Чупригін.
Тоді кремль активно вербував молодих авантюрних австрійців і Марсалек, очевидно, був одним із таких. Наприклад, після отруєння родини Скрипалів у 2018 році, Ян Марсалек серед знайомих трейдерів вихвалявся, що має "таємні документи з формулою «Новичка» ". У підтвердженні причетності до співпраці з російськими спецслужбами можна віднести приліт австрійця до сирійської Пальміри, одразу після того, як звідти витіснили бойовиків ІДІЛ.
Марсалек без сорому говорив, що відвідував Сирію на запрошення військових рф. Крім того, австрієць підтримував тісну дружбу з колишнім співробітником управління справами президента рф Станіславом Петлінським, який допомагав Марсалеку укладати контракти у Лівії. Також примітний і офіс, в якому працював операційний директор Wirecard, а точніше його розташування - навпроти Генерального консульства російської федерації.
Після того, як діяльність компанії було розкрито, в останній вечір роботи Wirecard, до авіакомпанії "Jetx aviation" зателефонував колишній депутат австрійського парламенту Томас Шелленбахер і забронював приватний рейс з Відня до Мінська на Макса Майєра. Про це парламентаря попросив колишній високопосадовець австрійської розвідки Мартін Вайс. Інший ексрозвідник австрійської розвідки Егісто Отт особисто доставив Макса Майєра в аеропорт. Прибувши до Мінська, Майєр надав свій паспорт на прикордонному контролі, який не викликав підозри у білоруських прикордонників, оскільки повністю відповідав усім критеріям цього документа. Однак після з'ясувалося, що номер паспорта не зареєстровано в жодній із країн ЄС. Крім того, людина на фото в документі була точною копією Яна Марсалека, якого на той момент розшукував Інтерпол. Біля аеропорту він сів у машину з номерами, які використовують білоруський КДБ для зовнішнього спостереження та прибув до готелю "Hilton".
Німецькі слідчі запросили у білорусі інформацію про приліт Яна Марсалека і отримали ствердну відповідь. Проте записи з камер спостереження під час прибуття злочинця було видалено. Крім того, за словами білоруської сторони, з Мінська Марсалек не виїжджав. Формально це так, адже до республіки білорусь, за документами, злочинець не приїжджав. Замість нього там знаходився нікому не відомий Макс Майєр, який наступного дня після прильоту вирушив до росії. Природньо, німецькі слідчі звернулися з питанням про місцезнаходження Марсалека до кремля, на що отримали негативну відповідь.
У той самий час Макс Майєр, він же Ян Марсалек, був неодноразово помічений у москві під охороною фсб. Як з’ясувалося, він має одразу три місця проживання: квартира в житловому комплексі "Аеробус", поряд з метро "Аеропор"», у селищі Роздори, Одинцовського району та у селищі Сади Майєндорф, неподалік резиденцій Сечина та путіна. А 2021 року Ян Марсалек, який рік проживав у росії під ім'ям Макс Майєр, отримав російський паспорт уже на ім'я Германа Баженова.
Але чому, здавалося б, австрієць, операційний директор "брудної" шахрайської платіжної системи, завербований російськими спецслужбами, удостоєний охорони з фсб та розкішного життя поруч з першими особами кремля? Адже серед іноземців безліч таких завербованих російськими спецслужбами агентів, але далеко не всі удостоєні "почестей", як Марсалек.
Справа в тому, що після анексії Криму і аж до викриття діяльності Wirecard, австрієць більше 40 разів відвідував росію і прилітав, крім москви, до Казані, Санкт-Петербурга і Нижнього Новгорода. Примітно, що такі візити могли тривати лише по кілька годин і часто проходили під покровом ночі, а в деяких випадках Марсалек міг кілька разів на добу злітати з Європи до росії і назад. При цьому рейси були приватні.
Ймовірно, що таким чином він перевозив гроші чиновників і бізнесменів з рф, ту саму "брудну готівк", яку Марсалек "відмивав" за допомогою Wirecard. Звідси і охорона від фсб, і російський паспорт, і сусідство поруч із путіним та Сечиним. Але назвати це "почестями" навряд чи можливо.
Очевидно, Марсалек так багато знає, що його посадили в "золоту клітку", побоюючись, що після затримання австрійця поліціянтами Інтерполу, в ЄС отримають масу секретної інформації про корупційні схеми кремля, завербованих агентів в Європі та інші незаконні справи.
"Своїх не кидаємо" - фраза, яка в цьому випадку набула ще одного сенсу. Інше прислів'я – "Тримай друзів близько, а ворогів ще ближче" – можна сказати доповнює пропагандистський слоган 2022 року. Адже будь-який "друг" у таких справах, які провертав Ян Марсалек за дорученням кремля, наразі стає ворогом, якщо потрапляє до рук непідконтрольних рф правоохоронців. Очевидно, що росія стала притулком для міжнародних злочинців, яких, як показує час, вона сама й створила.
У той же час, російські олігархи, шпигуни, агенти, які колись допомогли або продовжують допомагати режиму путіна у збагаченні, можуть розраховувати на допомогу господаря кремля. Принаймні поки що в цьому зацікавлений "цар". Про одного з таких "помічників" ми і розкажемо.
Після 2014 року, коли росія анексувала Крим та розв'язала війну з Україною, щодо багатьох російських олігархів та чиновників було введено санкції. Це означало, що вони не могли офіційно в'їжджати на територію країн ЄС, а також вести бізнес із цивілізованим світом. У той самий час прибуток від корупційних схем необхідно було "відмити" і "від гріха подалі" вивести на Захід. Якщо до санкцій у них це не викликало особливих труднощів, то після – виникли серйозні проблеми. Для цього їм потрібні були посередники.
Одним із таких "посередників" став операційний директор німецької платіжної системи Wirecard (особливістю цієї системи було те, що вона працювала з "ризикованими операціями", з якими звичайні банки не хотіли зв'язуватися - online-казино, сайти з "фільмами для дорослих", приватні військові компанії тощо).
Незважаючи на "брудну" діяльність, справи у Wirecard йшли добре, і компанія збиралася купити Deutsche Bank - головний банк Німеччини. Однак у 2020 році Wirecard стала банкрутом, оскільки в ході перевірки німецького уряду з'ясувалося, що компанія зберігала 2 млрд євро на Філіппінах, які не були вказані у звітності. Крім того, перевірка виявила проблеми з фінансовими документами в Сінгапурі, ОАЕ, Ірландії. На той час журналісти назвали такий злочин – "афера століття”. Головним підозрюваним саме став операційний директор Wirecard Ян Марсалек.
Ян Марсалек став співробітником у Wirecard у 2000 році. Після цього на нього вийшов російський полковник розвідки Андрій Чупригін.
Тоді кремль активно вербував молодих авантюрних австрійців і Марсалек, очевидно, був одним із таких. Наприклад, після отруєння родини Скрипалів у 2018 році, Ян Марсалек серед знайомих трейдерів вихвалявся, що має "таємні документи з формулою «Новичка» ". У підтвердженні причетності до співпраці з російськими спецслужбами можна віднести приліт австрійця до сирійської Пальміри, одразу після того, як звідти витіснили бойовиків ІДІЛ.
Марсалек без сорому говорив, що відвідував Сирію на запрошення військових рф. Крім того, австрієць підтримував тісну дружбу з колишнім співробітником управління справами президента рф Станіславом Петлінським, який допомагав Марсалеку укладати контракти у Лівії. Також примітний і офіс, в якому працював операційний директор Wirecard, а точніше його розташування - навпроти Генерального консульства російської федерації.
Після того, як діяльність компанії було розкрито, в останній вечір роботи Wirecard, до авіакомпанії "Jetx aviation" зателефонував колишній депутат австрійського парламенту Томас Шелленбахер і забронював приватний рейс з Відня до Мінська на Макса Майєра. Про це парламентаря попросив колишній високопосадовець австрійської розвідки Мартін Вайс. Інший ексрозвідник австрійської розвідки Егісто Отт особисто доставив Макса Майєра в аеропорт. Прибувши до Мінська, Майєр надав свій паспорт на прикордонному контролі, який не викликав підозри у білоруських прикордонників, оскільки повністю відповідав усім критеріям цього документа. Однак після з'ясувалося, що номер паспорта не зареєстровано в жодній із країн ЄС. Крім того, людина на фото в документі була точною копією Яна Марсалека, якого на той момент розшукував Інтерпол. Біля аеропорту він сів у машину з номерами, які використовують білоруський КДБ для зовнішнього спостереження та прибув до готелю "Hilton".
Німецькі слідчі запросили у білорусі інформацію про приліт Яна Марсалека і отримали ствердну відповідь. Проте записи з камер спостереження під час прибуття злочинця було видалено. Крім того, за словами білоруської сторони, з Мінська Марсалек не виїжджав. Формально це так, адже до республіки білорусь, за документами, злочинець не приїжджав. Замість нього там знаходився нікому не відомий Макс Майєр, який наступного дня після прильоту вирушив до росії. Природньо, німецькі слідчі звернулися з питанням про місцезнаходження Марсалека до кремля, на що отримали негативну відповідь.
У той самий час Макс Майєр, він же Ян Марсалек, був неодноразово помічений у москві під охороною фсб. Як з’ясувалося, він має одразу три місця проживання: квартира в житловому комплексі "Аеробус", поряд з метро "Аеропор"», у селищі Роздори, Одинцовського району та у селищі Сади Майєндорф, неподалік резиденцій Сечина та путіна. А 2021 року Ян Марсалек, який рік проживав у росії під ім'ям Макс Майєр, отримав російський паспорт уже на ім'я Германа Баженова.
Але чому, здавалося б, австрієць, операційний директор "брудної" шахрайської платіжної системи, завербований російськими спецслужбами, удостоєний охорони з фсб та розкішного життя поруч з першими особами кремля? Адже серед іноземців безліч таких завербованих російськими спецслужбами агентів, але далеко не всі удостоєні "почестей", як Марсалек.
Справа в тому, що після анексії Криму і аж до викриття діяльності Wirecard, австрієць більше 40 разів відвідував росію і прилітав, крім москви, до Казані, Санкт-Петербурга і Нижнього Новгорода. Примітно, що такі візити могли тривати лише по кілька годин і часто проходили під покровом ночі, а в деяких випадках Марсалек міг кілька разів на добу злітати з Європи до росії і назад. При цьому рейси були приватні.
Ймовірно, що таким чином він перевозив гроші чиновників і бізнесменів з рф, ту саму "брудну готівк", яку Марсалек "відмивав" за допомогою Wirecard. Звідси і охорона від фсб, і російський паспорт, і сусідство поруч із путіним та Сечиним. Але назвати це "почестями" навряд чи можливо.
Очевидно, Марсалек так багато знає, що його посадили в "золоту клітку", побоюючись, що після затримання австрійця поліціянтами Інтерполу, в ЄС отримають масу секретної інформації про корупційні схеми кремля, завербованих агентів в Європі та інші незаконні справи.
"Своїх не кидаємо" - фраза, яка в цьому випадку набула ще одного сенсу. Інше прислів'я – "Тримай друзів близько, а ворогів ще ближче" – можна сказати доповнює пропагандистський слоган 2022 року. Адже будь-який "друг" у таких справах, які провертав Ян Марсалек за дорученням кремля, наразі стає ворогом, якщо потрапляє до рук непідконтрольних рф правоохоронців. Очевидно, що росія стала притулком для міжнародних злочинців, яких, як показує час, вона сама й створила.
Теґі:
